Душа цієї жінки – Наталі Іванівни Козлової, головного бібліографа бібліотеки КАДІ (у майбутньому – заступника директора бібліотеки), освітлена чудовим і багатим світом літератури.
Прийшла до бібліотеки
інституту зовсім молодою дівчиною, після закінчення десятирічки. І захоплюючий
світ книги полонив її юну, жадібно відкриту до всього цікавого душу. Спочатку
це була робота в читальному залі (їй Наталя Іванівна віддала майже десять
років). Трудилася заінтересовано, хоч і не завжди легко доводилось, адже тоді
працювали лише вчотирьох, а господарство, в якому треба було підтримувати лад,
мали велике. Проте з усім справилася успішно.
Наталя Козлова на будовах Сибіру в Тюменській області. 1969 рік.
Пізніше, закінчивши
Київський інститут культури Наталя Іванівна стає головним бібліографом
довідково-інформаційного відділу бібліотеки. І за цю роботу береться з радістю,
віддаючі їй рік за роком. Зі слів завідуючої бібліотекою (Ісай Н. Т.), Наталя
Іванівна до роботи відноситься відповідально, з душею. І, мабуть, це теж вплинуло
на те, що Н. І. Козлову нагороджено медаллю до 1500-річчя Києва.
Розмовляючи з цією
привітною, щирою жінкою, ставлю питання: хіба саме відношення до роботи,
бажання і уміння не є головною ланкою вчинків людини, підказаних всією логікою
її життя і визначаючих її як особистість.
І. Леонідова
«Автодорожник»
№ 9 (211) від 5 березня 1984 року.
Немає коментарів:
Дописати коментар