Навряд чи знайдеться в КАДІ людина, яка б не знала Гориславу Борисівну Безбородову особисто, або не чула про неї. Початок трудового шляху цієї жінки тісно пов'язаний з найпершими роками заснування КАДІ. Один з найстаріших ветеранів вузу, жінка-професор (на той час), доктор технічних наук, завідуюча кафедрою.
Є люди, які зберігають у будь-якому віці юне сприйняття навколишнього, погляди і переконання своєї молодості. Мабуть, це добра прикмета, прикмета того, що людина не старіє душею, не зрадила собі і тому часу, коли вирішувала ким бути, до чого прагнути. Такою рисою володів один із найдавніших працівників КАДІ – кандидат технічних наук, доцент кафедри будівельних конструкцій і мостів Сергій Миколайович Коваленко.
Бібліотекар
З високих і чистих зірок тої ночі кожен обирав свою, загадуючи плани на майбутнє, ділячись з друзями надіями, потаємними сподіваннями. Останній шкільний вечір для них, випускників Київської школи № 86, здавалося, широко відчиняв двері на широкі дорого до здійснення мрій, до щасливого прийдешнього… То була ніч з 21 на 22 червня 1941 року.
Сестра. Сестричка. Ганночка. Підійди до мене, розкажи що-небудь своїм тихим, лагідним голосом. Ніч така довга, а ось-ось посвітлішає віконце землянки, а сон все бариться. Крізь нудотний біль приходять спогади про дім, рідних, а ледь склепиш очі, як знову вчуваються розриви, гуркіт, знову, здається шматує тіло розпечене залізо. У мене сестра схожа на тебе, така ж добра, тендітна, вродлива.
Свою трудову біографію Я. Д. Лівшиць почав із 13 років, працюючи кур’єром в Управлінні водного транспорту Дніпровського басейну. Роботу поєднував з навчанням у семирічній школі. З 1922 по 1924 роки навчався в Київській будівельній профшколі, де був головою учкому. Після закінчення працював десятником на будівництві.
Бібліотекар
Душа цієї жінки – Наталі Іванівни Козлової, головного бібліографа бібліотеки КАДІ (у майбутньому – заступника директора бібліотеки), освітлена чудовим і багатим світом літератури.
Випускник КАДІ. Український, радянський машинобудівник у галузі сільського господарства, педагог, доктор технічних наук, професор.
У 1950 році закінчив механічний факультет Київського автомобільно-дорожнього інституту.
Після закінчення інституту був направлений для роботи на київський завод «Червоний екскаватор» (нині ЗАТ «АТЕК»), де брав безпосередню участь у створенні перших вітчизняних гідравлічних екскаваторів, зокрема моделей Е-153 і Е-5015. На заводі пройшов шлях від майстра до старшого інженера-конструктора.
