Дитинство і юність Семена Федоровича Колбасина йшла в ногу з початком ХХ століття. З тими вражаючими протиріччями, яка несла ця бурхлива епоха, з тими грандіозними перетвореннями і звершеннями, які руйнували старе, щоб побудувати нове, виплекане віковічною мрією людства.
… Йшла громадська війна. Розруху, голод
і жадану мрію про майбутнє принесла з собою ця грізна вершительська людських
доль і в П’ятигорськ.
Малий Семенко рано залишається сиротою:
незгоди часу, недоїдання, хвороби забирають у нього батьків. Горе набивалося
саме…
Соціальне походження хлопця визначалося
просто і гордо – з робітників. У вісім років розпочалася трудова біографія його самого: найманий пастушок, батрак,
розпродувач газет.
З часом, Семен вперше за багато років
нарешті знову знаходить свій дім, стає вихованцем інтернату для безпритульних,
організованому при школі колишньої гімназії. А під Машуком, неподалік від
міста, розмістилася та військова частина, яка замінила йому втрачених родичів,
в якій з батьківською любов’ю піклувалися
про їжу й одяг для малих сиріт. Це було світанком у Семенковому житті.
Після закінчення семирічки Семен
направляється військкоматом у мінераловодське фабрично-заводське училище по
ремонту паровозів. По закінченню навчання, звертаючи
увагу на відмінні знання, юнака залишили викладачем, Семен йде робити в арматурний цех депо слюсарем найвищого, шостого
розряду.
Тоді в Семена зародилася мрія - стати лікарем. У 1938 році він закінчує
Ленінградський медінститут.
Війна внесла свій розпис у життя Семена Федоровича. З перших днів – він учасник
фінської і другої світової воєн.
В кінці 50-х років Семен Федорович Колбасин був мобілізований у званні полковника. Він повертається до мирної праці. Трудиться головним лікарем Київського рентгено-онкологічного інституту, а згодом викладачем курсу цивільної оборони на військовій кафедрі КАДІ.
Т. Даценко
«Автодорожник» № 33 (155) від 8 лиспопада 1982 року.
P. S.
Я пам'ятаю його. Нас, співробітників КАДІ, молоде покоління (кінця 80-х), відправляли до нього на заняття з цивільної оборони. І спробуй тільки не прийти, будуть проблеми!
Упевнена, що досі «стара гвардія» інституту згадує Семена Федоровича з посмішкою.
В. А. Рассказова
Немає коментарів:
Дописати коментар