НЕСВІТСЬКИЙ ЯКІВ ІВАНОВИЧ

   

Відомий учений і діяч вищої школи України, засновник відомої наукової школи з надійності автомобілів, доктор технічних наук, професор Несвітський Яків Іванович народився 11 травня 1911 року в багатодітній родині (був найменшою, одинадцятою дитиною в сім'ї) на Канівщині. Ріс без батька, який рано помер. В середню школу ходив у сусіднє село за 12 кілометрів. Закінчивши сільськогосподарську професійно-технічну школу та Харківський інститут механізації сільського господарства, в 1938 році вступає до аспірантури, пише перші наукові праці.

В роки війни Яків Іванович займав різні інженернотехнічні посади у лавах Радянської Армії. Закінчив війну інженер-капітаном на посаді заступника начальника одинадцятого автомобільного полку. Його участь у Другій світовій війні було відзначено шістьма бойовими нагородами.

В 1946 році захищає кандидатську дисертацію в Українському науково-дослідному інституті механізації сільського господарства на тему: «Исследование топливоподающей системы трактора С-65».

З Київським автомобільно-дорожнім інститутом Яків Іванович пов’язав своє життя з 1948 року. В нашому інституті він самовіддано та творчо трудився на посадах доцента кафедри «Технічна експлуатація автомобілів», професора, завідувача кафедри «Економіка та експлуатація автомобільного транспорту», яку він створив і яка стає науковим центром з розробки корінних проблем підвищення надійності автомобілів і вдосконалення методів їх технічної експлуатації, обслуговування і ремонту. Названу кафедру професор Несвітський Я.І. очолював до кінця свого життя.

Певний період він працював деканом загально-технічного факультету, пізніше — деканом автомобільного факультету, водночас постійно проводив велику наукову роботу.

В 1963 році Яків Іванович захищає докторську дисертацію на тему «Технічна експлуатація автомобілів». В 1966 році йому було присвоєно звання професора. До кожної справи він відносився творчо, з великою відповідальністю. Понад 120 наукових праць носять його

авторство, серед них — 20 навчальних посібників та підручників. Його праці видавались українською, німецькою, литовською, польською, російською, болгарською та китайською мовами великими тиражами.

Головні праці: «Вантажні автомобілі підвищеної проходимості», «Вантажні автомобілі». А перший в нашій країні підручник з технічної експлуатації автомобілів — «Технічна експлуатація автомобілів» став настільною книгою працівників автомобільного транспорту та студентів автодорожніх вузів. За цей підручник Я.І. Несвітському в 1976 році було присвоєно звання лауреата Державної премії Української РСР.

Характерною рисою наукової діяльності науковця був постійний зв’язок з виробництвом. Талановитий учений організував та керував галузевою науково-дослідною лабораторією надійності машин на базі Міністерства автомобільного транспорту УРСР і Кременчуцького об’єднання з виробництва великовантажних автомобілівсамоскидів «АвтоКрАЗ».

Все своє плідне життя Яків Іванович знаходився у вирії громадської та наукової роботи. Він майже 25 років був членом редколегії низки багатьох науково-технічних журналів та інших видань.

Довгий час він був членом науково-технічної ради Міністерства автомобільної промисловості СРСР, Міністерства автомобільного транспорту УРСР, інших міністерств та відомств, співробітничає

з редакцією Української радянської енциклопедії, впродовж багатьох років був членом Комісії з присудження Державних премій Української РСР, нагороджений золотою медаллю ВДНГ СРСР.

Яків Іванович завжди чуйно ставився до колег та учнів, відзначався скромністю, інтелігентністю, оптимізмом, був щасливим у сімейному житті, виховав шістьох дітей.

Помер Я.І. Несвітський у Києві 28 квітня 1974 року.

Чимало учнів вчителя зобов’язані йому своїми успіхами у науковій, педагогічній та виробничій діяльності. Він підготував 20 кандидатів технічних наук і понад 5000 інженерів автомобільного транспорту.

Серед чисельних аспірантів професора Несвітського багато тих, хто продовжив науково-викладацьку справу, зокрема і в нашому університеті: Л.В. Бабін, М.О. Білякович, М.Н. Бідняк, О.А. Лудченко, О.Д. Марков, В.О. Рубцов, О.Д. Клімпуш, О.Я. Остапик, Х.М. Тахтамишев, П.А. Дем’яненко, П.П. Ярошенко та інші.

Я.І. Несвітський належав до тих особистостей, що дарували людству свій талант та безкорисливу працю, освітлюючи шлях молодому поколінню. Любов, повагу та визнання від завойовував чес

ною працею. Наукові здобутки його учнів та їх професійна діяльність гідно продовжили справу свого вчителя. Непростий життєвий шлях Якова Івановича Несвітського від механіка до талановитого ученого є прикладом самовідданого служіння науці та людям.

 

О. ЛУДЧЕНКО, професор