ЛАЗАРЕНКО ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ

  

Український науковець, педагог, фахівець у галузі механіки, меценат, колекціонер. Інженер-автомобіліст, учасник будівництва Горьковського автозаводу, раціоналізатор і винахідник. Дядько Генерального конструктора космічних кораблів С. П. Корольова.

Олександр Миколайович Лазаренко народився в 1897 році в Ніжині в козацькій родині.

Закінчив класичну гімназію при Ніжинському історико-філологічному інституті (1916), КПІ (1924). Працював інженером на заводі «Більшовик», інженером пожежних ремонтних майстерень (1941–1943) у Києві.

Від 1943 викладав історію техніки і теорію машин і механізмів у Київському інституті народної освіти.

1945–1948 – автобудування у КПІ.

1949–1957 – у НДІ автомобільного транспорту (Київ).

1962–1977 – доцент кафедри виробництва і ремонту автомобілів КАДІ. Основний напрям наукових досліджень – удосконалення ДВЗ, подовження термінів його використання. Запропонував метод з колоїдал. графітом як додатком до мастил, що зумовило значне скорочення часу обкатки двигуна на стенді.

17 січня 1948 на засіданні вченої ради КПІ відбувся захист докторської дисертації на тему «Защитные покрытия, повышающие качества поверхности поршневой группы двигателя», яку після доносу не було затверджено ВАКом.

За своє 100-літнє життя О. М. Лазаренко зробив дуже багато справ для рідного Ніжина: зібрав унікальну колекцію предметів дорожнього побуту й документів з історії вітчизняних доріг та кінної пошти XVIII—XIX століть, яку в 1992 році передав для створення музею «Ніжинська поштова станція». Деякі експонати змайстрував власноруч і вони досі займають чільне місце в експозиції цього унікального музею.

Багато зробив він для висвітлення життя та популяризації діяльності свого небожа – головного конструктора космічних систем С. П. Корольова. Для увіковічення пам'яті Корольова, своїм коштом, установив меморіальну дошку по вулиці Овдіївській, брав активну участь в організації музею Генерального конструктора в ЗОШ № 14.

У 1992 році написав фундаментальну працю-спогади з історії Ніжина кінця XIX — початку ХХ століть «Воспоминания о дореволюционном Нежине Олександра Николаевича Лазаренко».

P.S. Найближчим часом розміщу його спогади в електронній бібліотеці НТУ і дам вам знати про це.