ДМИТРІЄВ МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ

  

Відомий фахівець в області надійності машин, механізмів та споруд, неруйнівного безконтактного контролю стану аеродромних покриттів.

Доктор технічних наук, професор, проректор із наукової роботи НТУ, академік, головний учений секретар ТАУ, завідувач кафедри "Аеропорти".

Майбутній науковець народився 3 вересня 1946 року в м. Городище Черкаської області. Зростаючи на родючій землі Черкащини, яка надає сили і снаги, в працьовитій українській сім’ї, Микола Миколайович увібрав у себе батьківську силу та мудрість, материнську любов і відданість. Всі ці батьківські якості він вміло передав своїм дітям та онукам.

Свою трудову діяльність Микола Миколайович розпочав з Київського інституту інженерів цивільної авіації, де пройшов шлях від аспіранта, молодшого наукового співробітника, старшого наукового співробітника до доцента.

З 1984 р. по 1995 р. працював в Інституті проблем матеріалознавства НАН України завідуючим проблемною науково-дослідною лабораторією і за сумісництвом в Національному транспортному університеті на посадах доцента та професора.

З 1992 по 2002 рік Головний вчений секретар Транспортної Академії України. З 1994 року - дійсний член Транспортної Академії України. В 2005 році обраний Віце-президентом і головним вченим секретарем Транспортної Академії України.

З 1995 року постійно працював в Національному транспортному університеті на посадах професора, засновника та завідувача кафедри «Аеропорти», а з 2000 року — проректором з наукової роботи.

Дмитрієв М.М. був головою експертної ради ВАК України з транспорту, членом спеціалізованої вченої ради з присудження наукового ступеня доктора наук, заступником головного редактора з науково-технічних збірників.  

Є автором понад 200 наукових праць, з них 4 монографії, 7 підручників та учбових посібників, 18 патентів та авторських свідоцтв. Під його керівництвом захищено 8 кандидатських та 2 докторські дисертації.

Микола Миколайович очолював наукову школу з теплової діагностики матеріалів та машин.

Його висока ерудиція, професіоналізм, чесність, добропорядність викликали повагу професорсько-викладацького складу, співробітників та студентів університету. Всім серцем він вболівав за улюблену справу на науковій та освітянській ниві.