ПЕТРО ІВАНОВИЧ АНДРУСЕНКО

  

Видатний вчений і педагог, талановитий конструктор в галузі двигунобудування, Заслужений працівник вищої школи УРСР, доктор технічних наук, професор, засновник і перший завідувач кафедри «Термодинаміка і двигуни» (нині кафедра «Двигуни і теплотехніка») нашого університету.

П. І. Андрусенко народився 26 січня 1902 р. в м. Кременчуці в сім’ї службовця.

З 1909 року навчався: в початковій школі, в реальному училищі, в Кременчуцькому залізничному технікумі, який закінчив у 1921 році з кваліфікацією техніка першого розряду тягової спеціальності. Паралельно за навчанням з 1923 року почав працювати кочегаром на паровозі.

Після закінчення технікуму був направлений в депо «Жовтень», де працював кочегаром, помічником машиніста і машиністом.

Без відриву від виробництва в 1926 р. вступив за конкурсом в Харківський механіко-машинобудівний інститут, який закінчив в 1930 р. за спеціальністю «Автотракторобудування» і залишився в інституті працювати викладачем.

В 1931 р. Петро Іванович був мобілізований на Харківський тракторний завод (ХТЗ), де працював інженером-конструктором, завідувачем сектору нового проектування та начальником конструкторського бюро. За цей час зробив багато корисного для створення нових конструкцій тракторних двигунів та їхніх вузлів. Зокрема за його безпосередньою участю був створений перший дизель на Харківському тракторному заводі (1933 р.). 

Одночасно з роботою на виробництві Петро Іванович продовжував викладати у ВНЗ м. Харкова: в Інституті механізації і електрифікації сільського господарства, Автомобільно-дорожньому та Механіко-машинобудівельному інститутах. В 1941 році йому було присвоєно вчене звання доцента.

В роки Другої світової війни Петро Іванович працював конструктором на Сталінградському і керівником моторно-конструкторського бюро на Алтайському тракторних заводах. За розробку систем пуску танкових дизелів в зимових умовах був нагороджений медаллю «За трудову доблесть».

У 1943 році, після звільнення м. Харкова від фашистських загарбників, Наказом Наркома середнього машинобудування, Петро Іванович був призначений головним конструктором ХТЗ, під його керівництвом був розроблений проект тракторного дизеля. В цьому році ним була захищена дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата технічних наук. В 1946 році Петро Іванович вступив до докторантури АН УРСР.

В 19461959 рр. керував лабораторією енергетики Українського науково дослідного інституту механізації сільського господарства і одночасно працював доцентом, а потім професором в Київському автомобільно-дорожньому інституті.

В Києві серед інших науково-дослідницьких робіт Петро Іванович провів розробку і дослідження нової системи паливоподачі для тракторних дизелів і підготував докторську дисертацію на тему «Теорія і дослідження нової системи паливоподачі для тракторних двигунів», яку успішно захистив в 1956 році.

Характерними рисами Петра Івановича були нестримна творча активність, надзвичайні здібності до винахідництва, живий інтерес до всього нового, величезна працездатність. Про широту його наукових інтересів свідчать напрями його праць: «Теорія тягової газової турбіни», «Розробка теорії інерційного стартера», «Дослідження електротрактора», «Розробка методики випробування тракторів з навісним знаряддям», «Теоретичні основи підвищення робочих швидкостей машиннотракторного агрегату» та інші. Особливо великий внесок зробив П. І. Андрусенко в створення паливних насосів розподільного типу для автомобільних і тракторних дизелів з новою системою дозування подачі палива і гідравлічним регулятором частоти обертання дизеля.

 

Багато енергії віддав Петро Іванович створенню оригінальних конструкцій роторнопоршневих двигунів. Він є автором понад 100 наукових і конструкторських розробок, в тому числі 4 монографії, 26 авторських свідоцтв СРСР і 9 іноземних патентів на винаходи. П. І.  Андрусенко підготував 19 кандидатів і 3 докторів технічних наук.

Заслуги вченого високо оцінені державою: він нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, двома медалями «За трудову доблесть» і багатьма іншими медалями.

Петро Іванович пішов з життя 23 січня 1977 р.

Головним є те, що Петро Іванович був дуже чуйною, чесною і разом з тим принциповою людиною. Саме ці риси дозволили йому закласти міцний фундамент створеної ним кафедри.

Учні Петра Івановича і учні його учнів, пам’ятають його як висококваліфікованого, досвідченого, ерудованого фахівця, як уважну і добру людину. В своїй роботі намагаються підтримати ті добрі традиції, закладені Петром Івановичем при створенні кафедри.

Колектив кафедри «Двигуни і теплотехніка»

Автодорожник № 3’2012